Інтерв'ю з анархо-синдикалістською профспілкою CGT

Низовина: Наші українські читачі, на жаль, ніколи не чули про вашу профспілку. Можете, будь ласка, коротко описати історію її створення?

CGT: Іспанська Загальна конфедерація праці (ЗКП; ісп. CGT — Confederación General del Trabajo) виникла в результаті розколу в Національній конфедерації праці (НКП; ісп. CNT — Confederación Nacional del Trabajo) у 1979 році після падіння режиму Франсіско Франко та переходу Іспанії до демократичного устрою. У квітні 1989 року, після проведення судового процесу, який заборонив «новоствореній» фракції використовувати абревіатуру «CNT», вона змінила свою назву на нинішню — CGT. Ця фракція зберегла вірність анархо-синдикалістським поглядам, адаптовавши їх до участі в робочих радах. Отже, попри зміну абревіатури, CGT вважає себе сучасним нащадком і продовжувачем історії, ідей та боротьби оригінальної CNT, яка була заснована в 1910 році.

Низовина: На яких принципах ґрунтується ваша профспілка?

CGT: Ми — організація, що керується принципами класової боротьби, горизонтального самоврядування, федералізму, інтернаціоналізму та загалом прихильністю лібертарним ідеям. Головний орган управління профспілки — це збори всіх членів профспілки, який має повноту повноважень щодо прийняття рішень із питань, що стосуються всієї профспілки.

Низовина: До яких довгострокових і короткострокових цілей ви прагнете (підвищення зарплат, соціалізація виробництва та інфраструктури тощо)?

CGT: Беручи до уваги анархо-синдикалістський характер нашої профспілки, у власній діяльності ми поєднуємо як короткострокові та середньострокові цілі боротьби, які відображають прагматичні та завжди спрямовані на поступове поліпшення умов праці та життя трудящих прагнення, так і довгострокові утопічні цілі, які ми називаємо «ідеєю». Відповідно до цієї «ідеї», ми бажаємо врешті-решт збудувати новий світ без ієрархій та експлуатації людини людиною, тобто суспільство, яке визначають і яким керують вільні та відповідальні люди. Ми також твердо переконані, що в таком суспільстві точно повинно бути колективне та федеративне управління всіма соціальними службами та засобами виробництва.

Виходячи з цього бачення, CGT веде численну боротьбу як на робочому місці (за покращення колективних угод для трударів, проти масових скорочень, проти ґендерної дискримінації чи дискримінації будь-якого іншого роду, проти необґрунтованих звільнень тощо), так і у соціальній сфері (вимагаючи скасування закону про цензуру, захищаючи право на гідне житло та виступаючи проти виселень, відстоюючи пенсії, борючись за доступні освіту та охорону здоров’я, перешкоджаючи будь-яким процесам приватизації того, що перебуває у колективній власності, а також, з огляду на своє інтернаціоналістське покликання, проявляючи солідарність із пригнобленими народами та виступаючи проти воєн, жертвами яких завжди стає робітничий клас).

Із нещодавніх прикладів боротьби варто відзначити активну кампанію по викриттю некомпетентності уряду Валенсії перед обличчям кліматичної катастрофи, яка накрила міста на півдні Валенсії 29-го жовтня 2024-го року і у результаті якої загинуло 220 осіб. Щодо міжнародного рівня, то тут можна згадати про нашу активну роль у викритті геноциду, якого зазнав палестинський народ.

Низовина: Опишіть, будь ласка, структуру вашої профспілки? Вона централізована чи децентралізована? Чи влаштована вона як федерація на основі делегатів з імперативними мандатами? Як ухвалюються рішення і хто ухвалює рішення? Чи є у вас комітети/робочі групи? Як реалізується процес підзвітності та прозорості виконавчих органів перед всією профспілкою? Чи є в вашій профспілці внутрішні колективні договори, устави, засадничі документи та інші подібні документи, під якими підписуються всі члени профспілки та за допомогою яких ви регулюєте взаємодію членів всередині профспілки?

CGT: Наша профспілка ґрунтується на активній участі своїх членів і принципі прийняття рішень «знизу догори». На практиці це означає, що збори всіх працівників-членів профспілки слугують основним інструментом ухвалення будь-яких ключових рішень.

CGT побудована навколо галузевих профспілок, які об’єднують працівників за їхнім сектором виробництва. Ці профспілки своєю чергою об’єднуються на місцевому рівні, утворюючи місцеві федерації, які потім об’єднуються в територіальні конфедерації. Об’єднання цих конфедерацій утворює Національний конфедеративний комітет, який представляє CGT на рівні всієї країни.

Паралельно з цим у нас також існує галузева структура, яка зосереджена на відображенні голосу робітників конкретної галузі, а не території. На базі галузевих профспілок та їхніх федерацій також утворюються відповідні федерації. Наприклад, усі профспілки працівників транспорту та зв’язку об’єднуються у FETYC (Федерація транспорту та зв’язку; ісп. Sector Federal Transporte por Carretera). Галузеві федерації ведуть профспілкову боротьбу, яка більше зосереджена на специфіці конкретної галузі. Також вони мають своє представництво у Національному конфедеративному комітеті. Процес прийняття рішень у них, як й всюди, ґрунтується на зборах всіх членів.

Основні угоди укладаються на загальних з’їздах (конгресах) профспілки, що проводяться регулярно кожні чотири роки. У цих з’їздах беруть участь делегати кожної галузевої профспілки з усієї країни, які представляють і відстоюють домовленості, що були попередньо обговорені та схвалені на локальних зборах членів галузевої профспілки. Делегати профспілок також обираються на цих локальних зборах, і рішення, які ці делегати приймають на загальному з’їзді, не можуть суперечити рішенням, які були схвалені на місцевих зборах галузевої профспілки. Під час загальних зборів профспілки її члени обговорюють різні пропозиції, які подаються колективно або індивідуально у встановлені терміни, а також вони проводять індивідуальне голосування за кандидатів на різні координаційні посади, що формуватимуть Постійний секретаріат CGT. Постійний секретаріат CGT включає такі посади, як: генеральний секретар та координатори з питань організації, фінансів, профспілкових справ, жіночих справ, навчання тощо.

Окрім загальних з’їздів, проводяться пленарні засідання та конференції — засідання нижчого рівня — на яких вирішуються конкретні питання. Рішення цих засідань ніколи не можуть і не повинні суперечити домовленостям, що були досягнуті на з’їзді. Нарешті, для здійснення управління повсякденними процесами в профспілці щонайменше раз на два місяці проводяться пленарні засідання конфедерації, на яких, як уже згадувалося, розглядаються адміністративні питання, які мають бути у злагоді з тим, що було встановлено попередньо з’їздом. У цих пленарних засіданнях беруть участь делегати різних територіальних конфедерацій, які своєю чергою виконують прийняті на пленарних засіданнях рішення. Самі ці планерні засідання проводяться на їхніх територіях, тобто на місцевому рівні. Подібні пленарні засідання проводяться на всіх рівнях CGT, тим самим на практиці підтверджуючи горизонтальний та неієрархічний характер нашої профспілки.

На кожному рівні організації — галузевої профспілки, місцевої федерації, територіальної конфедерації — проводяться однакові процеси з обрання делегатів, які утворюють постійні секретаріати, та прийняття рішень у своїх відповідних сферах. Рішення, прийняті на кожному з таких рівнів, не повинні суперечити тому, що було колективно затверджено на загальних з’їздах профспілки.

Будь-яка посада в CGT виконує лише функцію координації того, що було попередньо колективно затверджено на загальних зборах, а отже ніхто не володіє виконавчою владою. Посади обираються кожні чотири роки, максимум на два терміни і завжди можуть бути відкликані в будь-який момент. Статут CGT — це набір правил, які ми разом встановили і які визначають механізми функціонування, організації та вирішення конфліктів. Вони узгоджуються та змінюються на з’їздах, для чого потрібна кваліфікована більшість голосів.

До Статуту включені такі положення, які стосуються правил, що регулюють нашу позицію відносно парламентських виборів, прописують обмеження термінів повноважень та обмеження на зайняття посад координаторів у CGT, затверджують нашу незалежність від політичних партій та інших організацій, а також спосіб забезпечення економічної автономії тощо.

Низовина: Як влаштовані загальні збори членів в вашій профспілці? Чи проводять загальні збори члени робочих груп/комітетів? Чи проводите ви загальні збори всієї профспілки? Чи проводить локальний осередок/профспілкова первинка організацію загальних зборів членів? Якщо так, то як часто відбуваються загальні збори на рівні всієї профспілки та як часто загальні збори проводить локальний осередок/первинна профспілкова організація? За допомогою яких механізмів ви проводите збори та в якому форматі (онлайн чи офлайн)? Які методи прийняття рішень використовуєте (консенсус тощо)?

CGT: Перед проведенням будь-якого з’їзду, незалежно від його масштабу, у кожній галузевій профспілці обов’язково мають бути скликані збори членів. Збори самостійно обирають головуючий комітет, який керуватиме їхньою роботою. Повідомлення про скликання має надсилати секретар (координатор) з організаційних питань із порядком денним, до якого заздалегідь включено питання, що підлягають обговоренню. Збори також можуть скликатися в будь-який час, коли це вважається доцільним, а також на вимогу самих членів, як це і передбачено Статутом організації.

Місцеві федерації також можуть скликати інформаційні збори членів для вирішення конкретних питань: закликів до страйку, трудових конфліктів, соціальних конфліктів, законодавчих змін тощо. Вони не мають фіксованої періодичності, оскільки це залежить від обставин у конкретний момент часу. Збори та інші процеси прийняття рішень завжди проводяться очно. На всіх рівнях мета полягає в досягненні якомога ширшого консенсусу, але за необхідності застосовується мажоритарне голосування відповідно до чисельності членів та згідно з правилами голосування, встановленими в Статуті.

Низовина: Скільки загалом членів у вашій профспілці станом на 2026 рік?

CGT: У Валенсії кількість наших членів сягнула 7 000 тис., а на загальнонаціональному рівні їх налічується понад 140 000 тис.

Низовина: В яких галузях промисловості та/або сферах послуг ваша профспілка має найсильніші позиції та найбільше впливу, найбільше представників серед робітників? І чому саме в цих галузях та сферах?

CGT: Серед членів нашої профспілки значна частина припадає на сфери комунальних послуг, транспорту та зв’язку, банківської справи, металургійних підприємств, а також багато інших секторів трудової діяльності. Ми маємо більшість членів (понад 10 %) у сферах телемаркетингу, залізничного транспорту, торгового флоту, внутрішніх портових перевезень та морського рятування, а в деяких робочих комітетах члени нашої профспілки складають абсолютну більшість.

Труднощі з розширенням і підтримкою присутності нашої профспілки в різноманітних секторах економіки величезні. Іноді наших кандидатів, за мовчазної згоди інших профспілок, звільняють ще до того, як вони встигнуть висунути свою кандидатуру на виборах. Така ситуація призводить до жорстких профспілкових та юридичних баталій з метою дати відпір такій несправедливості.

Наші високі результати зумовлені сукупністю факторів, але в будь-якому разі вони вимагають наполегливих, послідовних і самовідданих зусиль від наших членів — зусиль, які не завжди приносять очікувані результати. Попри всі труднощі, наша профспілка налічує сьогодні понад 5 000 обраних делегатів.

Низовина: Скільки та в яких містах є первинні профспілкові організації/локальні осередки вашої профспілки? Скільки членів у найбільших первинних профспілкових організаціях? Чи є такі члени профспілки, які не є членами первинних організацій? Якщо є, то як вони залучені в роботу профспілки? Якою діяльністю вони займаються? Який вони мають статус?

CGT: CGT має осередок у кожній провінції країни, а також у численних містах. Кожен осередок складається з різних галузевих профспілок, загальна кількість яких перевищує 200. Крім того, у кожній компанії існують профспілкові осередки на робочих місцях, національні профспілкові осередки, галузеві федерації тощо.

Усі члени мають однакові права та обов’язки. Кожен може брати участь у прийнятті рішень, відвідуючи збори відповідного рівня. Так само кожен може висуватися та обиратися на будь-яку посаду, за винятком обмежень щодо зайняття посади координатора, передбачених нашим Статутом. Під «обмеженням щодо зайняття посади координатори» маються на увазі заборони, які, зазвичай, спрямовані на збереження нашої незалежності. До прикладу, якщо хтось належить до інших організацій або балотується на парламентських виборах, то такі члени профспілки не можуть висуватися на посади координаторів всередині CGT.

Низовина: Який був максимум членів у профспілці? Які, на вашу думку, причини приросту членів в організації? А також через які причини членів профспілки ставало менше? Які методи залучення нових членів ви використовуєте? Якщо ви веде пропагандистську та просвітницьку діяльність, то яку та як саме?

CGT: Із моменту свого створення CGT демонструє тенденцію до зростання чисельності членів і наразі досягла найвищого рівня за всю історію. На шляху до охоплення широких верств суспільства стоїть чимало труднощів: ані ЗМІ, ані інші профспілки не полегшують нам завдання. Дуже важко прорвати інформаційну блокаду, що оточує нашу діяльність. Хоча ми проводимо кампанії з набору членів, найкращою рекламою для нас залишається «сарафанне радіо».

Наші фінансові обмеження та неможливість мати власні потужні ЗМІ виступають іншими перешкодами на шляху до розширення впливу нашої профспілки. Ми стикаємося з урядами, організаціями роботодавців та маріонетковими профспілками, які роблять усе можливе, щоб запобігти нашому зростанню. Очевидно, що наша проголошена незалежність також робить нас незручними для політичних партій, навіть тих, що належать до лівих. Але попри все незручності та складнощі, ми тут і продовжуємо боротьбу.

Низовина: Чи збираєте ви в вашій профспілці внески? Якщо так, то як ви збираєте ці внески і наскільки часто? 

CGT: Так, однією з умов членства в нашій профспілці є сплата членських внесків, які слугують основним джерелом фінансування. Вони дозволяють нам підтримувати нашу діяльність, зберігаючи повну фінансову незалежність. Членські внески зазвичай сплачуються щоквартально, але кожна місцева галузева профспілка може також домовитися про додаткові внески для покращення свого фінансування.

Щомісячний внесок становить 13.50 євро для активних працівників або тих, хто перебуває на достроковій пенсії. 7.50 євро — для безробітних або пенсіонерів. 6.50 євро — для працівників з нестабільним працевлаштуванням. Існує також добровільний «солідарний» внесок у розмірі 17.00 євро.

Низовина: Яка частка внесків йде на поповнення страйкового фонду? А яка частина — на оплату роботи профспілкових функціонерів? На фінансування якої ще діяльності, окрім страйкового фонду та оплати роботи профспілкових функціонерів, ви використовуєте членські внески профспілки?

CGT: У нашій організації профспілкові посадовці (координатори) не отримують жодного євро, оскільки профспілковий активізм — це питання відданості справі та активної боротьби. Зібрані кошти йдуть на покриття загальних витрат організації: оплату електроенергії, води, оренди офісних приміщень, оплату штрафів, послуг юристів тощо. Членські внески, що надходять до галузевих профспілок, розподіляються згідно з системою, встановленою в Статуті, причому кожній профспілці виділяються кошти на її фінансування.

Низовина: Наскільки велика роль юридичної паперової роботи у діяльності вашої профспілки? У своїй профспілці ви більше покладаєтеся на індустріальні акції — на пряму дію, чи на юридичні процедури (звернення до інспекцій, суду, проведення колективних переговорів)?

CGT: На жаль, сфера праці стала надзвичайно юридично завантаженою, через що часто все залежить від юриста. Проте ми приділяємо велику увагу організації мобілізаційних заходів у відповідь на будь-які напади на працівників.

Прямі дії є фундаментальною складовою нашого розуміння профспілкового руху та боротьби трударів. Судові процеси не суперечать мобілізації працівників на низовий спротив шляхом прямої дії. Обидва ці процеси можуть і повинні йти пліч-о-пліч.

Низовина: Чи є вас в Іспанії кооперативні або синдикалізовані підприємства або сквоти (житлові кооперативи) у складі профспілки? Якщо є, то як ви керуєте ними?

CGT: На жаль, їх небагато. Профспілка сприяла створенню деяких кооперативів у сфері послуг, наприклад, кооперативів прибиральників, хоча формально вони не входять до складу профспілки. З іншого боку, ми беремо участь у діяльності споживчих кооперативів, заохочуючи використання їхніх послуг. Зокрема, у Валенсії ми отримуємо послуги з електропостачання та телефонного зв’язку через кооперативи.

Низовина: Які відносини вашої профспілки з кооперативним рухом в Іспанії? Чи налагоджуєте ви співпрацю з кооперативним рухом? Як оцінюєте діяльність такого кооперативу, як Мандрагон? Як оцінюєте досвід самоврядного муніципалітету Маріналеда, який також практикує самоуправління та кооперативну організацію праці?

CGT: Як ми вже зазначали, ми всіляко підтримуємо кооперативний рух. Що стосується відносин із кооперативом «Мондрагон» та муніципалітетом Маріналеда, то вони відрізняються в залежності від кожного конкретного регіонального осередку профспілки.

Низовина: Які у вас відносини з іншими профспілками Іспанії? Чи проводите спільні акції з іншими профспілками? Чи існують коаліції незалежних профспілок в Іспанії? Якщо існують, то чи берете участь в таких?

CGT: Ми не можемо назвати наші відносини з інституційними профспілками на кшталт CCOO (ісп. Confederación Sindical de Comisiones Obreras) та UGT (ісп. Unión General de Trabajadores) товариськими [1]. Неодноразово ставалося так, що ці профспілки співпрацювали з роботодавцями з метою завадити діяльності нашої профспілки на підприємствах. Проте в тих випадках, коли це можливо і коли триває трудова боротьба, ми не вагаємося брати участь разом із ними у спільній боротьбі задля відстоювання колективних інтересів трудящих.

З іншого боку, ми співпрацюємо з іншими профспілками, які представляють альтернативу крупним інституційним профспілкам, у різних видах боротьби. Ця співпраця може відбуватися як в межах широких організаційних платформ профспілок, так і окремо з кожною профспілкою. Безсумнівно, найкращим сценарієм було б існування єдиної організації, яка би зробила нас сильнішими у протистоянні системі. Однак цього нелегко досягти.

Низовина: Які найбільші успіхи вашої профспілки у робітничій та соціальній боротьбі протягом всього існування профспілки CGT (приклади)? Які практичні уроки ви винесли з історії цих успіхів? Які практичні уроки з цих історій успішної боротьби варто знати для українського пролетаріату? А також яку кількість нових членів приносив випадок успішної кампанії?

CGT: Важко узагальнити низку випадків боротьби із різноманітними результатами, але вони завжди відзначалися хоробрістю та рішучістю.

Боротьба CGT у морському секторі дозволила запобігти значній втраті прав, які вже тоді узгодили та прийняли роботодавці, уряд та інституційні профспілки. Запобігання скороченню одного члена екіпажу на кожному портовому буксирі, безсумнівно, є заслугою наших людей. Загальної мобілізації протестних сил вдалося досягти завдяки широкому розголосу, консультаціям та заохоченню до участі моряків. Ми також запобігли запровадженню «зручних прапорів» [2], навіть пішовши на те, щоб оголосити страйк у всьому секторі портових буксирів, який зрештою ми завершили, коли роботодавці прийняли наші пропозиції. Водночас наша активна боротьба та присутність призвела до підписання нових колективних угод, які покращили умови праці екіпажів моряків, змінивши на краще десятирічну тенденцію погіршення ситуації.

У цьому ж секторі були досягнуті важливі зміни у сфері морського порятунку. Ці зміни варіюються від значного поліпшення регулювання періодів відпочинку та графіків роботи (мова про перехід від трьох тижнів роботи та одного тижня відпочинку до системи «один тиждень роботи, один тиждень відпочинку») до створення гарантій того, аби весь морський флот став державним, що повинно слугувати запобіжником від спроб приватизації, а також сприяти численним соціальним і навчальним покращенням.

У торговому флоті ми також мали знакові приклади боротьби. Ми підтримали низку випадків захоплення екіпажами суден, яких покинули їхні власники, доки екіпажі не отримали компенсацію, на яку мали право. Ми також брали участь у захисті прав на гідну зайнятість на всіх рівнях у дуже важкій боротьбі проти глобалізації та пов’язаної з нею нестабільності в морському секторі.

Досягнуті успіхи дозволили нам перейти від повної відсутності присутності нашої профспілки в морському секторі до того, що зараз ми маємо не лише обраних делегатів, але й значну кількість членів там.

Присутність нашої профспілки в секторі телемаркетингу пережила подібний розвиток, домігшись представництва за столом національних галузевих колективних переговорів та послідовно захищаючи права працівників у такій незахищеній сфері праці.

Наведені приклади показують нам, що цінності чесності, солідарності, участі та послідовності є не лише більш етичними, ніж звичні практики інших організацій, але й ефективними у покращення наших умов праці.

Низовина: Які кампанії ви зараз проводите? Чого конкретно добиваєтеся наразі на національному та локальних рівнях (скорочення робочого часу, поступової соціалізації підприємств, підвищення зарплат тощо)?

CGT: Захист державних послуг — охорони здоров’я, освіти та транспорту — для нас незмінний пріоритет, адже ми розуміємо, що захищаємо спільні та колективні блага від приватизації. Право на гідне житло, боротьба за ґендерну рівність, боротьба проти чоловічого насильства, захист державних пенсій, індексація заробітної плати та скорочення робочого часу — ось лише деякі приклади важливої боротьби, яку ми ведемо.

Низовина: Чим займаються члени вашої профспілки, коли «робити нічого» — немає великих кампаній, немає акцій, забастовок?

CGT: Вибачте, але нам завжди є чим зайнятися. Роботи, яку виконують члени CGT, дуже багато. Незважаючи на весь об‘єм того, що нам вдалося зробити, попереду нас чекає ще багато справ. На жаль, трудова повсякденність звалює на нас багато проблем, які вимагають нашого вирішення.

Низовина: Чи співпрацює ваша профспілка з якоюсь із лівих партій Іспанії? Якщо співпрацює, то чому? І в якій формі відбувається ваша співпраця?

CGT: Ми не співпрацюємо безпосередньо з жодною політичною партією — ані лівою, ані правою. Ми рішуче відстоюємо принцип, згідно з яким ніщо й ніхто не має права використовувати CGT у своїх інтересах. Ми — організація, яка створена робітниками для робітників.

Низовина: Які ваші відносини з конфедерацією профспілок IWA-AIT? Як ви оцінюєте діяльність цієї конфедерації? Особливо цікавить яке ваше ставлення до KRAS-IWA (її російської секції)? 

CGT: Поза соціальними мережами ми ніяк не взаємодіємо. 

Низовина: Чи співпрацюєте ви з іспанськими анархістськими організаціями (політичними, профспілковими, правозахисними, видавництвами, екологічними тощо)? Якщо так, то з якими саме? І в якій формі відбувається ваша співпраця (спільні заходи, акції протесту, просвітницька діяльність, організація лекцій, поширення літератури тощо)?

GGT: У залежності від конкретних ситуацій ми прагнемо співпрацювати з усіма соціальними та профспілковими організаціями, що захищають інтереси працівників. Ми також беремо участь у численних протестах, культурних заходах, лібертарних меморіальних ініціативах та багатьох інших діяльностях з різноманітними анархістськими організаціями. Ми також співпрацюємо з локальними організаціями, що займаються проблемою захисту житла, навколишнього середовища тощо, тому що цей вид боротьби наближає нас до побудови більш справедливого і вільного світу.

Наш осередок у Валенсії бере участь в «Асамблеї солідарності з Україною». Ми підтримуємо революцію в Рожаві. Ми виступаємо проти геноциду в Газі. Ми, до речі, були першою та єдиною профспілкою, яка 25 вересня 2025 року оголосила загальний страйк на знак солідарності з Палестиною. Ми підтримуємо житлові та районні об’єднання у боротьбі їхніх мешканців проти виселень. Беремо участь у русі «Ні атомній енергетиці», в антимілітаристських ініціативах, а також у багатьох інших соціальних рухах та організаціях.

Низовина: Які у вас відносини з правоохоронними та безпековими органами Іспанії (GEO, UEI, UCO, DIGIN/CNI, звичайна поліція тощо)? Чи перешкоджали вони вашій діяльності та діяльності інших профспілок? Якщо так, то як саме? Як ваша профспілка боролося та бореться з перешкоджанням з боку силових і розвідувальних структур? Чи перешкоджають або перешкоджали вони діяльності інших анархістських організацій (наприклад тих, які не є профспілками)?

CGT: Ми не співпрацюємо з правоохоронними організаціями чи спеціальними службами. Наші внутрішньопрофспілкові угоди забороняють їхнім членами вступати до нашої профспілки. Що стосується їхніх дій по відношенню до нас, вони до нас ставляться більш прискіпливо ніж до інших профспілок. Постійний і надмірний контроль всіх наших демонстрацій, необґрунтовані санкції і постійна їхня присутність всюди, де тільки можливо — це поширена практика. Були випадки — але вони не стосувалися саме нас — коли поліція підсилала своїх агентів, багатьох яких потім викрили і публічно засудили.

В останні роки спецслужби та правоохоронні органи ведуть кампанії проти анархістського руху, які супроводжуються фальшивими звинуваченнями та поліцейськими провокаціями, особливо в Каталонії. До прикладу, усім відома «Операція Пандора» призвела до ув’язнення деяких анархістів, брехливо звинувачених у тероризмі [3].

Низовина: Як ви оцінюєте поточний профспілковий рух в Іспанії? Які недоліки ви вбачаєте в ньому? Які виклики та проблеми стоять перед вашою профспілкою на шляху до реалізації ваших цілей? Як ви збираєтеся вирішувати ці проблеми?

CGT: Так званий Пакт Монклоа [4], який уряд прийняв під час перехідного періоду після смерті Франко, заклав фундамент для такої моделі профспілкової та політичної діяльності, яка, серед іншого, була націлена на знищення анархо-синдикалізму. Політичні партії та найкрупніші профспілки (CCOO і UGT) були двома сторонами одного інституційного процесу. Відмовившись від класової боротьби і почавши розглядати політичний діалог як єдиний ефективний інструмент впливу, ці профспілки почали отримувати фінансування своєї діяльності за рахунок субсидій від держави. Одна зрада за іншою з їхнього боку викликали значну недовіру робітників до профспілок. Медіакампанії, спрямовані проти профспілкового руху, ще сильніше закріпили цю недовіру, що ще більше ускладнило роботу тих, хто прагне займатися справжнім — незалежним профспілковим рухом. Корислива співпраця значної частини ЗМІ — і навіть урядів — посприяла втраті класової свідомості серед багатьох робітників, які більше не відчувають причетності до спільної справи. Запеклий індивідуалізм — ще одна характерна риса нашого часу, яка грає на руку панівним класам.

Виявивши всі наявні проблеми, нам залишається робити все можливе — і навіть неможливе — для того, щоб плекати класову свідомість, широко поширювати інформацію про стан дійсності і головне — слугувати прикладом для інших. Однак, очевидно, що наша боротьба дуже нелегка і простішою вона не стане.

Низовина: Яке ваше ставлення до поточного уряду Іспанії? Як оцінюєте його діяльність, зокрема в питанні захисту трудових прав та соціального захисту загалом?

CGT: З одного боку, ми стикаємося з прикрим глобальним поширенням ультраправих ідей, і наша країна тут не виняток. З іншого боку, у нас є уряд, який, попри ухвалення нерішучих соціальних заходів, не здійснює важливих і необхідних законодавчих змін на користь найуразливіших верств населення. Наприклад, «закон про цензуру», який залишається в силі, — це набір нормативних актів, який затвердив попередній уряд та який надає поліції більші повноваження щодо санкціонування та репресій з єдиною метою: боротися з соціальними та профспілковими рухами. Трудова реформа, яка мала скасувати ту, що була узаконена правим урядом, залишилася наполовину нездійсненою, закріпивши значні скорочення трудових прав, що не могло не порадувати роботодавців та FAES (які навряд чи відомі своїми проробочими позиціями).

Реальність така, що єдиною альтернативою поточному уряду виступає ультраправий уряд, який у жодному разі не принесе нічого позитивного для трударів. І ми аж ніяк не прихильники підходу «чим гірше, тим краще», а тому намагаємося діяти розсудливо. З іншого боку, уряд не докладає на практиці жодних адекватних зусиль, щоб захистити законні права людей та системно розслідувати фашистські напади на журналістів, пересічних людей та членів лівих організацій. Ми продовжуємо спостерігати, як поліція накладає безглузді санкції на фашистських активістів, ніяк не обмежуючи їхні дії.

Я вважаю, що нам слід почати готуватися до того, щоб у майбутньому взяти на себе відповідальність за оборону проти того, що на нас чекає, не покладаючись на те, що якась партія чи уряд витягнуть нас із вогню.

Низовина: Які культурні фактори в іспанському суспільстві сприяють веденню профспілкової діяльності? Або, навпаки, які наявні культурні особливості іспанського народу перешкоджають встановленню солідарності та гуртуванню робітників навколо спільних проблем задля їх вирішення?

CGT: Відповідаючи на це питання, можна було б написати цілу книжку. Але я спробую узагальнити мої погляди.

Протягом історії іспанці ставали жертвами епізодів надзвичайної жорстокості. Якщо брати новішу історію, то можна згадати спадкових монархів з династії Бурбонів, військові державні перевороти, що призводили до диктатури. Сильна соціальна нерівність між дворянством, буржуазією, церквою з одного боку і робочим класом з іншого сформували сучасну реальність. Протягом століть анархісти та радикальні мислителі, які поширювали «ідеї», подорожуючи всією країною, створили надзвичайно сприятливий ґрунт серед збіднілого й здебільшого неписьменного населення. Люди стали усвідомлювати своє жалюгідне і несправедливе становище, розуміти хто був відповідальним за це і хто отримав від цього вигоду. Крім того, вони усвідомили, що якщо об’єднатися у спільній боротьбі, то можна створити інший світ. 

Кульмінацією цих всіх процесів у першому десятилітті минулого століття став спалах боротьби та поширення лібертарних ідей, що мали вагомий вплив не лише на робочих місцях, а й у культурній та соціальній сферах. Самоорганізація іспанських трударів призвела до створення вільних шкіл, освітніх ініціатив та профспілок, де робітники навчалися читати і водночас вивчати анархістських мислителів, формуючи власну політичну свідомість. Такий культурно-політичний розвиток був не чимось спонтанним, а результатом зусиль і самопожертви колосальної кількості людей протягом багатьох років. Нарощений рівень самоорганізації трударів дозволив їм створити профспілки та протистояти 18-го липня 1936-го року військовим заколотникам, запобігши негайному тріумфу фашизму.

Іспанським анархо-синдикалістам вдалося з певним успіхом у короткий час колективізувати фабрики, які функціонували краще, ніж під керівництвом власників, і досягти неймовірного рівня свободи. У той час, коли фашизм набирав сили й тріумфував по всій Європі — іноді навіть у результаті електоральних виборів — в Іспанії для цього знадобився військовий переворот, кривава війна та жорстокі репресії, які залишили засіяли іспанську землю горою трупів та заповнили в’язниці. Такий кривавий та трагічний кінець став можливим через те, що так звані західні демократії відвернулися від Іспанії.

На щастя чи ні, ми успадкували цю історію. І хоча це зовсім різні епохи, я сподіваюся, що у більшості іспанців збереглося гостре почуття несправедливості, яке в найскрутніші часи пробуджує в них найкращі прояви. Тому є підстави сподіватися — навіть якщо це й не здається очевидним — що ми зможемо об’єднатися та солідарно боротися, аби змінити хід розвитку нашого суспільства.

Низовина: З огляду на ваш багаторічний досвід, які можуть виникнути проблеми та помилки при розбудові профспілки? Які були у вас типові та нетипові проблеми та помилки під час організації роботи всередині профспілки та під час ведення безпосередньої профспілкової боротьби? Як ви їх вирішили?

CGT: Ми продовжуємо вчитися вести боротьбу й донині. Ми не професійні профспілковці і ми навчаємося протягом всього шляху. Кожен випадок особливий і потребує окремого аналізу. Інколи у нас щось виходить, інколи ні, і коли ми допускаємо помилки, то намагаємося виправити їх. Що дійсно важливо, так це рухатися вперед разом.

Низовина: Які ви можете дати поради для профспілкових активістів, які лише починають свій шлях профспілкової діяльності, розбудови профспілкової організації та ведення профспілкової боротьби? 

CGT: Треба мати терпіння і наполегливість, вчитися у тих, хто має більше досвіду, і виконувати свою роботу серйозно та сумлінно. Намагатися заохочувати участь працівників, залучати їх до відповідальності за ухвалення необхідних рішень. А ще — чому ні — важливо бути обережними, оскільки суть не в створенні нових мучеників.

Низовина: На вашу думку, які особисті якості потрібно насамперед намагатися виховувати серед членів профспілки (відважність, чесність, відданість, емпатичність, почуття справедливості, товариськість, повага до особистості, працьовитість, доброзичливість тощо)? Які особисті якості важливі для підтримки колективної єдності серед членів профспілки у боротьбі та під час виконання повсякденної профспілкової роботи?

CGT: Робочий клас має спільну мету, яка полягає у наступних речах: покласти кінець експлуатації, нестабільності і побудувати більш справедливий і рівноправний світ.

Низовина: Чи є всередині вашої профспілки профспілкова дисципліна? Якщо є, то яка саме? Яким чином ви її підтримуєте?

CGT: Наша організація нікому нічого не нав'язує, але надзвичайно важливо дотримуватися наших статутів, оскільки вони є домовленостями, які ми уклали спільно з усіма членами цієї організації. Членство необхідне для нашої організації, але воно добровільне. Усе залежить від того, скільки часу кожен працівник може присвятити профспілковій боротьбі.

Низовина: Яким чином ви вирішуєте конфлікти всередині вашої профспілки між її членами? Чи маєте якісь «комітети миру»? Якщо маєте щось подібне, то як такі комітети з вирішення конфліктів функціонують? Як регулюється їхня діяльність, на які принципи вони спираються?

CGT: У нас є механізми, призначені для вирішення внутрішніх конфліктів та інших питань. У нашому випадку цим займаються «гарантійні комітети». Ці комітети виконують функції внутрішнього наглядового органу, відповідального за захист прав та обов’язків членів. Вони відповідають за дотримання дисциплінарних норм, вирішення внутрішніх конфліктів, розслідування скарг і забезпечення дотримання Статуту.

Низовина: Чи підтримуєте ви участь у виборах в рамках представницької демократії? Якщо так, то чому? Яка в цьому користь для профспілкового та анархістського руху?

CGT: Ми залишаємося незалежними від політичних партій, державних інституцій, церков та бізнесу. Лише так можна по-справжньому захищати інтереси працівників і уникнути приручення профспілки, що, на жаль, трапляється з великими профспілками.

Низовина: Ми знаємо, що у квітні 2026 року ваш осередок в Валенсії організував стенд на честь загиблого українського військового анархіста та рисувальника Давида Чичкана на 24-й Анархістській книжковій ярмарці. Тому нам цікаво: яке ваше ставлення до російсько-української війни?

CGT: Погляди на війну проти вашої країни серед членів CGT можуть бути різними. Загалом ми чітко усвідомлюємо, що війни слугують інструментом капіталістичної системи, який сприяє збагаченню небагатьох, що наживаються на стражданнях і смерті трудящих — головних жертв конфлікту. Ми не сумніваємося, що російське вторгнення — це злочинна агресія, але не можемо не зважати на те, що є й інші суб’єкти, які відповідальні та винні перед українським народом.

Переклали: Курт Петріков і Денис Хромий

Більшість питань підготував і інтерв’ю взяв: Денис Хромий

Примітки перекладачів:

1. У цьому контексті під «інституційною профспілкою» мається на увазі велика профспілка, яка вплетена та є частиною політичного істеблішменту, а тому не може вважатися «незалежною» в силу суттєвого впливу на діяльність такої профспілки політичних партій, держави та навіть крупного капіталу.

2. «Зручний прапор» — це термін, що позначає сукупність економіко-правових умов, які уряд надає нерезидентам країни, наприклад, іноземним власникам суден, які готові ходити під торговим прапором тієї країни, що надає ці умови.

Іспанська анархо-синдикалістська профспілка CGT згадує про боротьбу проти цих «зручних прапорів» із тієї причини, що серед переваг «зручних прапорів» для власників суден числяться низький рівень правових зобов’язань по виплаті мінімальної заробітної плати, швидка реєстрація та відсутність вимог до громадянства членів екіпажу. На практиці це означає, що «зручні прапори» розв’язують юридично руки власникам суден, аби вони могли не виконувати або майже не виконувати вимоги трудового законодавства Іспанії та могли нещадно експлуатувати іспанських моряків, виплачуючи їм копійки за важку працю.

3. Детальніше про «Операцію Пандора» можна прочитати за посиланням. 

4. «Пакт Монклоа» — це сукупність економічних та політичних домовленостей, які були розроблені під час переходу Іспанії від диктатури до стандартної моделі представницького парламентаризму. Метою «Пакту» з економічного боку була боротьба проти інфляції та безробіття, а з політичного — встановлення стабільної системи буржуазної республіки з певними базовими громадянськими правами. Сам Пакт був підписаний 25-го жовтня 1977-го року за участі уряду та найбільших профспілок Іспанії: UGT і CCOO.

Оскільки метою «Пакту» було досягнення «соціальної стабільності», вищезгадані профспілки погодилися в обмін на деякі поступки (право на об’єднання в профспілки, збільшення прав у веденні колективних переговорів з роботодавцями тощо) вести поміркованішу діяльність, що орієнтована не на боротьбу, а на пошук компромісів із роботодавцями: «Трудові положення [Пакту Монклоа] <...> заохочу[вали] помірковану профспілкову діяльність в обмін на юридичне визнання [профспілок]. Профспілки, зокрема очолювані комуністичною “Комісією трудящих” (CCOO) та соціалістичною UGT, погодилися призупинити масові страйки та пом’якшити вимоги, через що трудові протести, які посилилися після смерті Франко, тимчасово стихли».